Приповісті 2

1. Сину мій, якщо приймеш слова мої ти, а накази мої при собі заховаєш,

2. щоб слухало мудрости вухо твоє, своє серце прихилиш до розуму,

3. якщо до розсудку ти кликати будеш, до розуму кликатимеш своїм голосом,

4. якщо будеш шукати його, немов срібла, і будеш його ти пошукувати, як тих схованих скарбів,

5. тоді зрозумієш страх Господній, і знайдеш ти Богопізнання,

6. бо Господь дає мудрість, з Його уст знання й розум!

7. Він спасіння ховає для щирих, мов щит той для тих, хто в невинності ходить,

8. щоб справедливих стежок стерегти, і береже Він дорогу Своїх богобійних!

9. Тоді ти збагнеш справедливість та право, і простоту, всіляку дорогу добра,

10. бо мудрість увійде до серця твого, і буде приємне знання для твоєї душі!

11. розважність тоді тебе пильнуватиме, розум тебе стерегтиме,

12. щоб тебе врятувати від злої дороги, від людини, що каже лукаве,

13. від тих, хто стежки простоти покидає, щоб ходити дорогами темряви,

14. що тішаться, роблячи зло, що радіють крутійствами злого,

15. що стежки їхні круті, і відходять своїми путями,

16. щоб тебе врятувати від блудниці, від чужинки, що мовить м'якенькі слова,

17. що покинула друга юнацтва свого, а про заповіт свого Бога забула,

18. вона бо із домом своїм западеться у смерть, а стежки її до померлих,

19. ніхто, хто входить до неї, не вернеться, і стежки життя не досягне,

20. щоб ходив ти дорогою добрих, і стежки справедливих беріг!

21. Бо замешкають праведні землю, і невинні зостануться в ній,

22. а безбожні з землі будуть вигублені, і повириваються з неї невірні!