Захарія 4

1. І вернувся той Ангол, що говорив зо мною, і збудив мене, як чоловіка, якого будять зо сну його.

2. І сказав він до мене: Що ти бачиш? А я відказав: Бачу я, ось світильник, увесь із золота, і чаша на верху його, і сім лямпад його на ньому, і по сім рурочок для лямпад, що на верху його.

3. І дві оливки на ньому, одна з правиці чаші, а одна на лівиці її.

4. І говорив я й сказав до Ангола, що говорив зо мною, кажучи: Що це, мій пане?

5. І відповів Ангол, що говорив зо мною, та й сказав мені: Чи ж ти не знаєш, що це таке? А я відказав: Ні, пане!

6. І відповів він, і сказав мені, говорячи: Оце таке Господнє слово до Зоровавеля: Не силою й не міццю, але тільки Моїм Духом, говорить Господь Саваот.

7. Хто ти, горо велика? Перед Зоровавелем ти станеш рівниною. І він винесе наріжного каменя при криках: Милість, милість йому!

8. І було мені слово Господнє таке:

9. Зоровавелеві руки заклали цей дім, і руки його викінчать, і ти пізнаєш, що Господь Саваот послав мене до вас.

10. Бо хто буде погорджувати днем малих речей? Але будуть тішитися, і будуть дивитись на теслярського виска в руці Зоровавеля ті семеро, Господні очі, що ходять по всій землі.

11. І заговорив я та й до нього сказав: Що це за дві оливки праворуч свічника й ліворуч його?

12. І заговорив я вдруге, та й до нього сказав: Що це за дві галузки оливок, що через дві золоті рурки виливають з себе золото?

13. І сказав він до мене, говорячи: Хіба ти не знаєш, що це? А я відказав: Ні, пане!

14. І він сказав: Це два Помазанці, що стоять перед Господом всієї землі.