Екклезіяст 4

1. І знов я побачив всі утиски, що чинились під сонцем, і сльоза ось утискуваних, та немає для них потішителя, і насилля з руки, що їх гноблять, і немає для них потішителя...

2. І я похвалив тих померлих, що давно повмирали, більш від живих, що живуть дотепер...

3. А краще від них від обох тій людині, що досі іще не була, що не бачила чину лихого, що робився під сонцем!

4. І я бачив ввесь труд та ввесь успіх учинку, викликає заздрість одного до одного, і це все марнота та ловлення вітру!...

5. Нерозумний сидить, склавши руки свої, та жере своє тіло,

6. краща повна долоня спокою за повні дві жмені клопоту та за ловлення вітру!...

7. І знову я бачив марноту під сонцем:

8. Буває самотній, і не має нікого він іншого, сина чи брата у нього нема, та немає кінця всьому зусиллю його, і не насититься око багатством його, і він не повість: Та для кого дбаю і позбавляю добра свою душу? Марнота й оце, і даремна робота воно...

9. Краще двом, як одному, бо мають хорошу заплату за труд свій,

10. і якби вони впали, підійме одне свого друга! Та горе одному, як він упаде, й нема другого, щоб підвести його...

11. Також коли вдвох покладуться, то тепло їм буде, а як же зогрітись одному?

12. А коли б хто напав на одного, то вдвох вони стануть на нього, і нитка потрійна не скоро пірветься!

13. Ліпший убогий та мудрий юнак, аніж цар старий та нерозумний, що вже осторог не приймає,

14. бо виходить юнак і з в'язниці, щоб зацарювати, хоч у царстві своїм народивсь він убогим!

15. Я бачив усіх живих, що ходять під сонцем, на боці цього юнака, цього другого, що став він на місце його.

16. Немає кінця всьому людові, всьому, що був перед ним, та й наступні не втішаться ним, бо й це теж марнота та ловлення вітру!... Пильнуй за ногою своєю, як до Божого дому йдеш, бо прийти, щоб послухати, це краще за жертву безглуздих, бо не знають нічого вони, окрім чинення зла!