До римлян 8

1. Тож немає тепер жадного осуду тим, хто ходить у Христі Ісусі не за тілом, а за духом,

2. бо закон духа життя в Христі Ісусі визволив мене від закону гріха й смерти.

3. Бо що було неможливе для Закону, у чому був він безсилий тілом, Бог послав Сина Свого в подобі гріховного тіла, і за гріх осудив гріх у тілі,

4. щоб виконалось виправдання Закону на нас, що ходимо не за тілом, а за духом.

5. Бо ті, хто ходить за тілом, думають про тілесне, а хто за духом про духовне.

6. Бо думка тілесна то смерть, а думка духовна життя та мир,

7. думка бо тілесна ворожнеча на Бога, бо не кориться Законові Божому, та й не може.

8. І ті, хто ходить за тілом, не можуть догодити Богові.

9. А ви не в тілі, але в дусі, бо Дух Божий живе в вас. А коли хто не має Христового Духа, той не Його.

10. А коли Христос у вас, то хоч тіло мертве через гріх, але дух живий через праведність.

11. А коли живе в вас Дух Того, Хто воскресив Ісуса з мертвих, то Той, хто підняв Христа з мертвих, оживить і смертельні тіла ваші через Свого Духа, що живе в вас.

12. Тому то, браття, ми не боржники тіла, щоб жити за тілом;

13. бо коли живете за тілом, то маєте вмерти, а коли духом умертвляєте тілесні вчинки, то будете жити.

14. Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі;

15. бо не взяли ви духа неволі знов на страх, але взяли ви Духа синівства, що через Нього кличемо: Авва, Отче!

16. Сам Цей Дух свідчить разом із духом нашим, що ми діти Божі.

17. А коли діти, то й спадкоємці, спадкоємці ж Божі, а співспадкоємці Христові, коли тільки разом із Ним ми терпимо, щоб разом із Ним і прославитись.

18. Бо я думаю, що страждання теперішнього часу нічого не варті супроти тієї слави, що має з'явитися в нас.

19. Бо чекання створіння очікує з'явлення синів Божих,

20. бо створіння покорилось марноті не добровільно, але через того, хто скорив його, в надії,

21. що й саме створіння визволиться від неволі тління на волю слави синів Божих.

22. Бо знаємо, що все створіння разом зідхає й разом мучиться аж досі.

23. Але не тільки воно, але й ми самі, маючи зачаток Духа, і ми самі в собі зідхаємо, очікуючи синівства, відкуплення нашого тіла.

24. Надією бо ми спаслися. Надія ж, коли бачить, не є надія, бо хто що бачить, чому б того й надіявся?

25. А коли сподіваємось, чого не бачимо, то очікуємо того з терпеливістю.

26. Так само ж і Дух допомагає нам у наших немочах; бо ми не знаємо, про що маємо молитись, як належить, але Сам Дух заступається за нас невимовними зідханнями.

27. А Той, Хто досліджує серця, знає, яка думка Духа, бо з волі Божої заступається за святих.

28. І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре.

29. Бо кого Він передбачив, тих і призначив, щоб були подібні до образу Сина Його, щоб Він був перворідним поміж багатьма братами.

30. А кого Він призначив, тих і покликав, а кого покликав, тих і виправдав, а кого виправдав, тих і прославив.

31. Що ж скажем на це? Коли за нас Бог, то хто проти нас?

32. Той же, Хто Сина Свого не пожалів, але видав Його за всіх нас, як же не дав би Він нам із Ним і всього?

33. Хто оскаржувати буде Божих вибранців? Бог Той, що виправдує.

34. Хто ж той, що засуджує? Христос Ісус є Той, що вмер, надто й воскрес, Він праворуч Бога, і Він і заступається за нас.

35. Хто нас розлучить від любови Христової? Чи недоля, чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч?

36. Як написано: За Тебе нас цілий день умертвляють, нас уважають за овець, приречених на заколення.

37. Але в цьому всьому ми перемагаємо Тим, Хто нас полюбив.

38. Бо я пересвідчився, що ні смерть, ні життя, ні Анголи, ні влади, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили,

39. ні вишина, ні глибина, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любови Божої, яка в Христі Ісусі, Господі нашім!