Буття 7

1. І сказав Господь Ноєві: Увійди ти й увесь дім твій до ковчегу, бо Я бачив тебе праведним перед лицем Своїм в оцім роді.

2. Із усякої чистої худоби візьмеш собі по семеро, самця та самицю її, а з худоби нечистої двоє: самця та самицю її.

3. Також із птаства небесного по семеро, самця та самицю, щоб насіння сховати живим на поверхні всієї землі.

4. Ось бо по семи днях Я литиму на землю дощ сорок день і сорок ночей, і всяку істоту, яку Я вчинив, зітру з-над поверхні землі!

5. І зробив Ной усе, як звелів був Господь.

6. А Ной був віку шостисот літ, і стався потоп, вода на землі.

7. І ввійшов Ной, і сини його, і жінка його, і невістки його з ним до ковчегу перед водою потопу.

8. Із чистої худоби та з худоби, що нечиста вона, і з птаства, і всього, що плазує на землі,

9. по двоє ввійшли до Ноя до ковчегу, самець і самиця, як Бог Ноєві був ізвелів.

10. І сталося по семи днях, і води потопу линули на землю.

11. Року шостої сотні літ життя Ноєвого, місяця другого, сімнадцятого дня місяця, цього дня відкрилися всі джерела великої безодні, і розчинилися небесні розтвори.

12. І був дощ на землі сорок день і сорок ночей.

13. Того саме дня до ковчегу ввійшов Ной, і Сим, і Хам та Яфет, сини Ноєві, і жінка Ноєва, і три невістки його з ними,

14. вони та всяка звірина за родом її, і всяка худоба за родом її, і всяке плазуюче, що плазує по землі, за родом його, і всяке птаство за родом його, усяка пташка крилата.

15. І ввійшли до Ноя, до ковчегу по двоє із кожного тіла, що в нім дух життя.

16. А те, що ввійшло, самець і самиця з кожного тіла ввійшли, як звелів йому Бог. І замкнув Господь за ним ковчега.

17. І був потоп сорок день на землі, і збільшилась вода, і понесла ковчега. І він високо став над землею.

18. І прибула вода, і сильно збільшилась вона на землі, і пливав ковчег на поверхні води.

19. І дуже-дуже вода на землі прибула, і покрились усі гори високі, що під небом усім.

20. На п'ятнадцять ліктів угору вода прибула, і покрилися гори.

21. І вимерло всяке тіло, що рухається на землі: серед птаства, і серед скотини, і серед звірини, і серед усіх плазунів, що плазують по землі, і кожна людина.

22. Усе, що в ніздрях його дух життя, з усього, що на суходолі вимерло було.

23. І винищив Бог усяку істоту на поверхні землі, від людини аж до скотини, аж до плазуна, і аж до птаства небесного, вони стерлись з землі. І зостався тільки Ной та те, що з ним у ковчезі було.

24. І прибувала вода на землі сто і п'ятдесят день.