1 до коринтян 14
1. Дбайте про любов, і про духовне пильнуйте, а найбільше щоб пророкувати.
2. Як говорить хто чужою мовою, той не людям говорить, а Богові, бо ніхто його не розуміє, і він духом говорить таємне.
3. А хто пророкує, той людям говорить на збудування, і на умовлення, і на розраду.
4. Як говорить хто чужою мовою, той будує тільки самого себе, а хто пророкує, той Церкву будує.
5. Я ж хочу, щоб мовами говорили всі, а ліпше щоб пророкували: більший бо той, хто пророкує, аніж той, хто говорить мовами, хібащо пояснює, щоб будувалася Церква.
6. А тепер, як прийду я до вас, браття, і до вас говорити буду чужою мовою, то який вам пожиток зроблю, коли не поясню вам чи то відкриттям, чи знанням, чи пророцтвом, чи наукою?
7. Бо навіть і речі бездушні, що звук видають, як сопілка чи лютня, коли б не видавали вони різних звуків, як пізнати б тоді, що бринить або грає?
8. Бо коли сурма звук невиразний дає, хто до бою готовитись буде?
9. Так і ви, коли мовою не подасте зрозумілого слова, як пізнати, що кажете? Ви говоритимете на вітер!
10. Як багато, наприклад, різних мов є на світі, і жадна з них не без значення!
11. І коли я не знатиму значення слів, то я буду чужинцем промовцеві, і промовець чужинцем мені.
12. Так і ви, що пильнуєте про духовні дари, дбайте, щоб збагачуватись через них на збудування Церкви!
13. Ось тому, хто говорить чужою мовою, нехай молиться, щоб умів виясняти.
14. Бо коли я молюся чужою мовою, то молиться дух мій, а мій розум без плоду!
15. Ну, то що ж? Буду молитися духом, і буду молитися й розумом, співатиму духом, і співатиму й розумом.
16. Бо коли благословлятимеш духом, то як той, що займає місце простої людини, промовить амінь на подяку твою? Не знає бо він, що ти кажеш.
17. Ти дякуєш добре, але не будується інший.
18. Дякую Богові моєму, розмовляю я мовами більше всіх вас.
19. Але в Церкві волію п'ять слів зрозумілих сказати, щоб і інших навчити, аніж десять тисяч слів чужою мовою!
20. Браття, не будьте дітьми своїм розумом, будьте в лихому дітьми, а в розумі досконалими будьте!
21. У Законі написано: Іншими мовами й іншими устами Я говоритиму людям оцим, та Мене вони й так не послухають, каже Господь.
22. Отож, мови існують на знак не для віруючих, але для невіруючих, а пророцтво для віруючих, а не для невіруючих.
23. А як зійдеться Церква вся разом, і всі говоритимуть чужими мовами, і ввійдуть туди й сторонні чи невіруючі, чи ж не скажуть вони, що біснуєтесь ви?
24. Коли ж усі пророкують, а ввійде якийсь невіруючий чи сторонній, то всі докоряють йому, усі судять його,
25. і так таємниці серця його виявляються, і так він падає ницьма і вклоняється Богові й каже: Бог справді між вами!
26. То що ж, браття? Коли сходитесь ви, то кожен із вас псалом має, має науку, має мову, об'явлення має, має вияснення, нехай буде все це на збудування!
27. Як говорить хто чужою мовою, говоріть по двох, чи найбільше по трьох, і то за чергою, а один нехай перекладає!
28. А коли б не було перекладача, то нехай він у Церкві мовчить, а говорить нехай собі й Богові!
29. А пророки нехай промовляють по двох чи по трьох, а інші нехай розпізнають.
30. Коли ж відкриття буде іншому з тих, хто сидить, нехай перший замовкне!
31. Бо можете пророкувати ви всі по одному, щоб училися всі й усі тішилися!
32. І коряться духи пророчі пророкам,
33. бо Бог не є Богом безладу, але миру. Як по всіх Церквах у святих,
34. нехай у Церкві мовчать жінки ваші! Бо їм говорити не позволено, тільки коритись, як каже й Закон.
35. Коли ж вони хочуть навчитись чогось, нехай вдома питають своїх чоловіків, непристойно бо жінці говорити в Церкві!
36. Хіба вийшло від вас Слово Боже? Чи прийшло воно тільки до вас?
37. Коли хто вважає себе за пророка або за духовного, нехай розуміє, що я пишу вам, бо Господня це заповідь!
38. Коли б же хто не розумів, нехай не розуміє!
39. Отож, браття мої, майте ревність пророкувати, та не бороніть говорити й мовами!
40. Але все нехай буде добропристойно і статечно!